Щороку у четверту суботу листопада ми згадуємо тих, хто помер від страшного голодомору. У світі сталося багато страшних трагедій. Були війни, катастрофи, стихійні лиха, які забирали життя людей. Але коли люди гинуть від голоду - це щось неймовірне, непідвладне сучасному світосприйняттю пересічної людини. Особливо страшно, коли гинуть люди від голоду штучного, створеного навмисно.
Хіба можна уявити, щоб людина збирала врожай, раділа, що зможе прогодувати свою родину, дітей, а вже наступного дня ридатиме з відчаю, бо у неї заберуть усе, не лишаючи ні зернини, ні картоплини, ні надії?
25 листопада у Сокальській загальноосвітній школі І-ІІІ ст. №4 пройшла лінійка-реквієм, під час якої помянули всіх, хто помер від нелюдського голоду 1932—1933, 1921—1923 та 1946—1947 років.
Ми запалюємо лампадки, вуста промовляють слова молитви, біля серця незабудки, а душа благає, щоб жодна українська родина ніколи не зазнала таких тортур, які були у ті страшні роки.
Немає коментарів:
Дописати коментар